Захід

«Декоративно – прикладне мистецтво» 

Мета заняття: Продовжувати ознайомлювати учнів з різними видами народного мистецтва, історією їх виникнення. Розвивати фантазію, увагу, спостережливість, розширювати кругозір учнів з української національної культури. Виховувати в учнів любов до народного мистецтва та культури; активізувати творчу ініціативу учнів, формувати естетичний смак.

Матеріали: Таблиці «Види декоративно – ужиткового мистецтва», малюнки із зображенням різновидів декоративно – ужиткового мистецтва, українські вишиті сорочки, рушники, писанки, керамічні вироби та іграшки, зразки витинанки, зразки декоративного розпису, ткані вироби.

Тип заняття: Засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення вивченого.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Оголошення теми та завдань заняття

- Діти сьогодні ми з вами помандруємо у світ декоративно – прикладного мистецтва. Україна завжди славилася своїми промислами декоративно – прикладним мистецтвом. До наших днів дійшли численні пам’ятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоративне ткацтво, кераміка, різьблення, витинанки, писанкарство, які вражають своїми високими художніми якостями. Першими пам’ятками народного мистецтва є знахідки на Чернігівщині. Це прекрасні твори, виконані геометричним орнаментом з іклів мамонта, орнаментовані фігурки, амулети. В епоху неоліту розвинулися керамічне, ткацьке, деревообробне ремесла. Наші предки любили прикрашати своє житло: розписували чисто вибілені стіни й печі, малювали ікони, вишивали рушники, сорочки, серветки, клали візерунки на глиняний посуд. Усе життя жінок супроводжували квіти – живі, засушені, мальовані, вишиті, вирізьблені. Декоративно – прикладне мистецтво – це широка галузь мистецтва, яка художньо – естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. Декор – французьке слово, означає «прикрашати» - прикладне – від «прикладати до предметів, виробів».

- Хто може назвати види декоративно – прикладного мистецтва? (Відповіді учнів).

- Чим твори різних видів декоративно – ужиткового мистецтва відрізняються один від одного? (Відповіді учнів).

- Які види декоративно – ужиткового мистецтва вам найбільше подобається і чому? (Відповіді учнів).

Декоративне мистецтво за своїм походженням – мистецтво народне. Наші давні пращури створювали речі, знаходячи для них найдоцільнішу форму, з покоління в покоління зберігали й донесли до нас винайдену красу. Кожен витвір народного мистецтва відображає мудрість народу, його характер, уклад життя.

         У кожному із видів декоративно – прикладного мистецтва використовуються різноманітні матеріали (глина, тканина, метал, папір, дерево, нитки, фарби).

         Вплив народного мистецтва відчувався в оформленні житла й свідчив про смаки його господарів – розпис печі, виготовлені власноруч килими, доріжки, рушники, скатерті, подушки. Прикрашали народні майстри й одяг. Лави, столи, ложки, скрині, мисники, тарелі прикрашали розписом та різьбою. З глини виготовляли глечики, чани, миски, тарелі, куманці, підсвічники. За допомогою фарб народні умільці створювали неперевершені ікони, картини..

         Запропонувати учням розглянути наочні матеріали (ілюстрації, таблиці, оздоблені речі вжитку).

-         Що вам сподобалось з цих чудових виробів? (Відповіді учнів)

Програти з учнями в дидактичну гру «Що з чого зроблено"?» (Учні грають у гру).

-         А з чого зроблений цей предмет? І що це за виріб?

-         Так це витинанка

Витинанки – один з видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, кошиків, печей. Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропо – та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту. Папір при витинанці складали вдвоє, учетверо, увосьмеро що дозволяло створити потрібні композиції.

Витинаю все, що бачу,

   Схочу - все переінакшу,

       Витену зайця так, що звірі

   Витівкам його повірять.

   Буде зайчик танцювати,

  На сопілці вигравати…

                                        (М. Людкевич) 

         Поєднання різних кольорів надавало витинанкам святкового, привабливого вигляду.

         Часто на Різдво гілки ялинки чи сосни прикрашали різнокольоровими «ліхтариками», вирізаними з паперу.

-         А ви які виготовляли витинанки? Чим вони вам подобаються? А з чого зроблені ці предмети? (Показати вишиті сорочки, серветки, рушники). Так, це вишиті речі зроблені з тканини.

Вишивка – надзвичайно поширений на всій території України вид народного мистецтва. Нею оздоблювали різноманітні вироби, побутові речі. Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Зразки найдавнішої вишивки українців збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше вишивок 19 століття).

         Геометричні візерунки бувають дуже привабливі й різноманітні. Геометричний орнамент, очевидно виник унаслідок прагнення придати образи сонця, зірок. Гарний орнамент можна створити поєднанням квадратів, ромбів, прямокутників, різної величини й різних кольорів. Рослинний орнамент складається із рослинних елементів – квітів, ягід, листочків, гілочок, плодів. Створюючи орнаменти, люди зверталися до природи, але не копіювали її, а переосмислювали і переносили деякі елементи природи на домашні речі, зокрема і на вишиванки. Тому кожна лінія чи завиток узору мали певне значення.

         В орнаменті подільських вишиванок трапляється мотив кривульки, або безконечника, який відомий ще з часів трипільської культури. Зигзагоподібний орнамент притаманний вишивкам західних регіонів Поділля (учні розглядають на рушниках і сорочках різні орнаменти).

         Рушник завжди відгравав значну роль у житті українського народу: у церемоніях і обрядах, сімейних і державних святах.

         Вишитий рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер’єри, вівтарі та ікони в церквах, він залишається атрибутом звичаїв та обрядів. Не обходились без рушників й обряди сватання та вінчання. У деяких селах, крім рушників для сватів, дівчина повинна була вишити ще дванадцять. Найкращого рушника перші дружки стелили молодим під ноги під час вінчання в церкві, щоб їхнє подружнє життя було щасливим.

-         Хто знає вірш про рушник чи вишиванку? (Учні читають вірші)

-         А хто із вас своїми руками вишивав подарунок мамі чи бабусі?

-         А які кольори ниток ви використовували при вишиванні?

Слово вчителя:

«Майстер іграшку робив

Довго глину він місив.

                                                                        Він руками обома

Ліпив форму не дарма.

  Візерунком коні вкриті,

 Тихо сохнуть на повіті.

                                                                         В печі він їх обпалив

                                                                        Та глазур’ю щільно вкрив.

                                                                        Вийшла іграшка з душею,

                                                                        Ми милуємося нею».       

                                                                                                    Н. Горошко

         Розгляньте уважно іграшки, порівняйте їх за формою і кольором візерунками на них.

         У дохристиянський період іграшки переважно зображували священних звірів, птахів, фантастичних істот. Після прийняття християнства іграшки використовували з ігровою та декоративною метою.

         У другій половині 18 ст. В Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво іграшок на продаж. Жоден ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків, півників, маленьких ляльок – розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою поливою. Іграшки були глиняні, дерев’яні, солом’яні. Діти дуже полюбляли гратися такими іграшками. А потім навчались самі їх робити.

                                               «Не вгадать тобі нізащо,

                                               Котра з іграшок – найкраща!

                                               Добре, відповідь я дам:

                                               Та, яку зробив ти сам!»

                                                                  А. Костецький

         Виготовлення глиняної іграшки вимагає великого хисту. Щоб виготовити іграшку своїми руками, потрібно знати основні технічні прийоми ліплення та вміти з’єднувати окремі частини – тулуб, шию, ноги. Виготовлені іграшки оздоблюють рельєфними узорами, хвилястими борозенками або накладанням тоненьких джгутиків.

         Народна іграшка є специфічним витвором. Вона має пізнавальну цінність, відображає явища реального світу в доступних їй формах. Спробуйте зліпити іграшку дома з пластиліну, глини, солоного тіста та подаруйте її своїм близьким або друзям.

         Розглянути з учнями розписні речі (тарелі, шкатулки, картини, дощечки, писанки – мальованки) та обговорити їх.

-         Так це речі розписані – декоративним розписом.

-         Що ви знаєте про український народний декоративний розпис? (Відповіді учнів).

-         Які фарби використовують для розпису?

-         А для чого розписують речі?

Декоративний розпис на Придніпров’ї, як і скрізь на Україні, виник, насамперед, як мистецтво мальованої хати. В основі лежить образне, поетичне осмислення світу рідної природи, краси української землі.

         Тонкий окомір і надзвичайна віртуозність руки народних майстрів допомагають їм без попереднього контура створювати декоративні композиції. Народні майстри виконували розпис саморобними пензлями з котячої шерсті, фарбами, розведеними на жовтку курячого яйця. Для опанування техніки петриківського розпису необхідно оволодіти чотирма типами мазка традиційна назва яких «гребінчик», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».

         Найчастіше майстри малювали фантастичні дерева з птахами: півниками, голубами, казковими птахами. Улюбленішими мотивами розпису є калина, різні квіти, грона винограду.

-         Які мотиви ви любите малювати?

-         А що б ви хотіли створити своїми руками своїй мамі чи бабусі?

Пропоную всім учням зробити для своїх рідних та друзів подарунок своїми руками за мотивами робіт народних майстрів.

ІІ. Підсумок заняття